Богослов'я і музика: два шляхи богопізнання

«Досконала музика приводить серце

у такий самий стан, котрий відчуваєш,

насолоджуючись присутністю коханої людини,

тобто музика, безсумнівно,

є найяскравішим щастям,

котре тільки можливе на землі»

Стендаль

 

З давніх-давен музика була одним із найдієвіших способів сформулювати та виразити усю різнобарвну палітру душевних переживань людини. Смуток і радість, зневіра і надія, натхнення і спустошення, несамовите духовне піднесення і цілковите пригнічення на межі відчаю, – усі ці діаметрально протилежні людські почуття та переживання в усі часи від створення світу знаходили своє вираження у різноманітних музичних формах – чи то пісенній, чи то інструментальній.

Музика безперервно вдосконалювалась протягом усієї історії людства, і у процесі свого поступового розвитку вона досягла надзвичайних висот та стала спроможною відобразити не тільки усе багатство внутрішнього світу людини, але й досконалу гармонію всесвіту як довершеного Божого творіння.

Ще за кілька століть до пришестя у цей світ Христа-Спасителя автор одного із старозавітних псалмів вигукнув: «Хваліть Бога в святині Його, хваліть Його на могутнім Його небозводі! …Хваліть Його звуком трубним, хваліть Його на псалтирі і гуслах! Хваліть його бубном та танцем, хваліть Його на струнах та флейті! Хваліть Його на цимбалах дзвінких, хваліть Його на цимбалах гучних! Все, що дихає, нехай хвалить Господа! Алілуя!» (Пс. 150:1,3-6).

Тобто ми бачимо, що ще з давніх часів уся сукупність музичних інструментів, доступних на той історичний період, використовувалась для висловлення своїх релігійних почуттів та прославлення величі Творця.

У Новому Заповіті також існує чимало епізодів, коли духовне піднесення людини виливається у певні музичні форми. Так у Євангелії сказано, що після чергової бесіди зі Спасителем апостоли «заспівавши, пішли на гору Єлеонську» (Мв. 26:30, Мк. 14:26), а брат Господній Яків у своєму посланні, котре також увійшло до Нового Заповіту, пише: «Якщо хтось із вас веселий, нехай співає псалми» (Як. 5:13).

Святі отці християнської Церкви перших віків, просвічені Божою благодаттю та будучи видатними знавцями людського єства, також не залишили без уваги фундаментальну потребу людської душі славословити Бога та мати доступ до музичного самовираження. Рідний брат свт. Василя Великого, свт. Григорій Ніський (+394), в одному зі своїх творів пише: «Всесвіт, своїм незмінним образом створює досить гармонійну мелодію, пісню невимовних слів Божих. Увесь світ – це музична гармонія, Творцем котрої є Бог. Точно так само й людина за своєю природою є малим світом, у котрому відображається уся музична гармонія всесвіту. Це доводить сам устрій органів людського тіла, котрі були створені так, щоб могли породжувати музику. Наприклад, трахеї, язик, уста сприяють цьому народженню».

Свт. Іоанн Златоуст (+407) і прп. Єфрем Сирін (+373) були авторами чудових за формою та глибоких за змістом церковних гімнів, а св. Роман Солодкоспівец, котрому Передання приписує безмежну кількість церковних молитов та богослужбових гімнів на різні свята, за рівнем своєї поетичної та музичної обдарованості, натхнення, глибини почуттів та піднесеності мови перевершує усіх грецьких піснеспівців, як про це пише німецький дослідник-візантиніст К. Крумбахер.

Але у зв’язку із цим також вкрай важливо відмітити, що не тільки Православна Церква, а й усі без виключення християнські конфесії, котрі поступово виникали протягом двохтисячолітньої історії християнства, беззаперечно сприймали музику як невід’ємну союзницю поетичного слова, як його другу половину, котрі разом у чудовій єдності покликані відобразити та наблизити трансцендентну Божественну реальність, а також хоча б у деякій мірі зробити її доступною для простих смертних людей. Ця дивовижна одностайність усіх конфесій у визнанні вирішальної ролі музики у житті християнина дійсно вражає.

Так, наприклад, відомий німецький реформатор Мартін Лютер у передмові до Віттенбергської збірки гімнів 1524 р. писав: «Я не вважаю, що Євангеліє повинне повергнути у прах та знищити усі мистецтва, як помилково стверджують деякі ревнителі. Я бажаю, щоб всі мистецтва, і особливо музика, слугували тому, хто їх створив і дарував нам», тобто Богові.

Саме музика була тим допоміжним засобом, котрим користувались найвеличніші генії задля вираження своїх глибинних релігійних переживань та духовного досвіду тоді, коли цей досвід неможливо було описати словами, адже він виходив за рамки можливостей людської мови.

Загальновідомим є той факт, що саме євангельські події, пов’язані із Розп’яттям Христа, надихали найталановитіших митців епохи бароко та класицизму на створення безсмертних шедеврів, над котрими час не має влади. Не тільки традиційний хоровий або навіть одноголосний церковний спів, але й класичні інструментальні твори можуть послугувати чудовим допоміжним засобом, аби людина змогла відволіктися від повсякденної метушні, зосередитись, наблизитись до споглядання гармонії оточуючого світу та через це подумки прославити Творця.

Наприклад, класичний інструментальний музичний твір Йозефа Гайдна під назвою «Сім слів Спасителя на Хресті» є чудовим прикладом молитовно-медитативного занурення у Голгофські події та їх глибинного переосмислення. Завдяки цьому витвору мистецтва кожна людина сьогодні може наскільки це взагалі можливо наблизитись та пережити ті душевно-тілесні муки, тривоги та страждання, котрі спіткали Спасителя у останні хвилини Його земного життя.

Навіть ті класичні митці, котрих важко назвати церковними людьми, у своїй творчості виходили за межі людських можливостей, досягаючи видатних творчих вершин, та являючи у своїх безсмертних творчих доробках справді Божественну реальність. Так один із найвидатніших богословів ХХ ст., Карл Барт, розмірковуючи над творчими здобутками Вольфганга Амадея Моцарта, котрий за життя не був послідовним у своєму ставленні до Римо-Католицької Церкви, наводить наступне цікаве припущення: «Я не цілком упевнений у тому, що янголи, прагнучи вшанувати Господа, грають саме Баха, але я цілком упевнений, що одне для одного вони грають Моцарта». У іншому місці Барт, традиційно підкреслюючи перевагу музики над словом, влучно називає Моцарта «медіумом, котрий чує і передає нам рух і дихання всесвіту». Справедливість такої високої оцінки творчості австрійського генія зможе підтвердити кожний, хто хоча б раз у житті прослухав «Реквієм» або «Велику месу до мінор» Вольфганга Амадея Моцарта.

Також у контексті піднятої теми не можна обійти увагою широковідому ораторію Георга Фрідріха Генделя під назвою «Месія», котра стала плодом активного співробітництва між творчим генієм Генделя та Божим напоумленням, котре автор відчував протягом всього творчого процесу. Ораторія «Месія» була створена видатним майстром у 1741 р. після затяжної депресії та тривалої творчої кризи. Після того, як Гендель ознайомився із лібрето до цієї ораторії, він відчув непояснимий та потужний поклик до роботи. Відчувши в цьому Боже покликання та скинувши з себе кайдани депресії, Гендель пише найвідоміший свій твір за три тижні майже без перерв на сон та їжу, у стані, близькому до лихоманки. Після такого надприродного, містичного натхнення Гендель віддячив Богові тим, що вирішив усі гонорари від виконання ораторії «Месія» спрямувати на справи доброчинності, абсолютно не афішуючи цього факту.

Вершиною творчості іншого великого митця, котрого багато хто з музикознавців вважає найгеніальнішим композитором усіх часів, Йоганна Себастьяна Баха, є, як відомо, такі його релігійні твори як «Страсті за Матвієм», «Страсті за Іоанном», «Різдвяна ораторія» та «Меса сі мінор». Вельми цікавим є той факт, що після створення свого найзначущого шедевру «Страсті за Матвієм» Бах зробив тривалу паузу у своїй творчій діяльності. Деякі дослідники небезпідставно припускають, що це творче мовчання було викликано тим, що Бах відчув: у «Страстях за Матвієм» він досягнув межі людських можливостей та використав увесь внутрішній потенціал усіх доступних на той час музичних засобів. Йоганн Себастьян Бах наповнив цей твір такою внутрішньою динамікою та такою драматургією у розвитку євангельського сюжету, котрим сьогодні, за словами одного музикознавця, міг би позаздрити навіть Голівуд. Багатство музично-риторичних фігур та досконала організація музичного матеріалу у «Страстях за Матвієм» Баха є найкращим свідченням того, що створення цього шедевру є плодом незбагненого, але реального співробітництва людського генія та Творця всесвіту.

У «Страстях за Матвієм» Баха майже кожне євангельське слово отримало свій музично-філософський коментар, а кожний музичний пасаж та вокальна партія виявляють невимовний глибинний зміст найважливішої події в історії людства – Розп’яття Спасителя. Цікаво, що зосереджене занурення автора у трагічну та криваву голгофську тематику відобразилось навіть на зовнішньому вигляді партитури: у своїх нотах Бах записав слова Спасителя червоним кольором.

Можна без перебільшення сказати, що «Страсті за Матвієм» Баха – це найвидатніший богословсько-музичний твір за всю історію класичної музики, котрий за своєю концептуальністю, музичною структурою та релігійно-філософським наповненням не має собі рівних.

Той унікальний вплив на душу людини, котрий мають твори Баха, гарно висловив відомий англійський митець і художній критик Роджер Фрай, котрий колись чесно визнав: «Бах майже змушує мене повірити в Бога».

Один видатний музикант колись жартівливо зазначив, що «говорити про музику, це все одно що танцювати про архітектуру». Тож найкращим способом особисто відчути всю потужну силу видатних витворів музичного мистецтва – чи то церковного, чи то класичного – є безпосереднє активне прилучення себе до цього скарбу людства, та особисте зосереджене занурення у незбагнені глибини видатних музичних творів. І зробити це дійсно варто хоча б для того, аби на власному досвіді відчути те, яких неймовірних та недосяжних вершин може сягати людський дух, просвітлений та натхнений Божою благодаттю.

Керівник Місіонерського відділу Кіровоградської єпархії,

протоієрей Андрій Шиманович

Все ваши вопросы и пожелания, касающиеся деятельности Миссионерского отдела Кировоградской епархии, Вы можете отправить по электронной почте, указав Ваше имя и Email:

Примечание: Обязательные к заполнению поля помечены *.